Мандрівка вікон від минулого до сучасності
А чи замислювались ви над тим, звідки взагалі взялися вікна???
Вікно є символом світла, що встановлює зв’язок людини із небесними світилами (Сонцем, Місяцем та Богами).
У сиву давнину вікна виходили у внутрішній двір і часто оздоблювалися магічними орнаментами. Вікно стало “наглядачем”, тобто пильним «оком» будинку і в деяких випадках безпосередньо зображувалося у формі ока.
У давніх ісландців вікно перекладається як «око вітру». І справді вікна за давніми уявленнями — це «очі» будинку, крізь які надходить світло і повітря, а самі вони надавали будівлі елегантності та оригінальності.
Перші згадки про вікна згадуються в давньоримському місті Помпея (неподалік від Неаполя). Саме в Римі була використана цікава технологія вікна: дерев’яні рами, які пом’якшувалися водою, а потім їх заповнювали гарячою скляною масою.
Саме видатний архітектор Вітрувій, який жив на початку І століття до н. е. розробив основні архітектурні етичні принципи будівлі: міцність, користь та красу. Серед його здобутків — так зване вітрувіанське вікно, нижня частина якого ширша за верхню, а обрамлення дуже просте (як у храмі Афіни та Посейдона на Акрополі в Афінах).
З метою максимального освітлення темних приміщень у VII столітті були винайдені так звані французькі вікна — панорамні, до самої підлоги, якими освітлювали всі куточки приміщення.
Романські вікна (XI–XII століття) були подібними до круглих арок невеликого розміру, а щоб у приміщення потрапляло більше світла бічні отвори робили розширеними та й ще під конкретним кутом направлення світла. Прикладом є собор XII століття в німецькому місті Вормсі.
Згодом з’являються потрійні вікна — це переважно високі вузькі вікна загострені зверху, які називалися ланцетними (в яких середнє вікно вище за інші).
Готичні будівничі обрали легку конструктивну систему, яка здатна була освітлювати внутрішній простір, тому особлива роль відводилась вітражам (фр. «vitre» — віконне скло). В цю епоху образ Христа символізував Світоч світу, що і надихнуло абата монастиря в Сен-Дені Сугерія запровадити віконні вітражі. Техніка виготовлення вітражів була відома ще на початку XII століття з трактатів ченця Теофіла. Монах у своєму трактаті виклав процес виготовлення кольорового скла — річковий пісок змішується із поташем, флюсом, вапном; саме скло варили у сферичних печах. Вітражні вікна виготовлялися із шматків різнокольорового скла, яке вставлялося у свинцеву оправу і з’єднувалися разом у залізній рамі. Загальна площа вітражів сягала сотень квадратних метрів, а зображувалися на них переважно фігури святих або геометричні композиції за релігійними схемами.
У XIII столітті з’являються вікна з ажурним заповненням, найпоширенішим мотивом у середньовічних готичних соборах стає коло —символ безкінечності, вікно-розетка заповнюється найтоншими кам’яними візерунками або викладається з різнокольорового вітражного скла. У готичних соборах особливе вікно мало форму так званої рози як алегорії ідеальної світобудови.
Невеликі вежі часто прикрашали вертикальними слуховими вікнами, які слугували не тільки для освітлення, але й для вентиляції. Зустрічається так зване сітчасте заповнення, яке було популярним у XIV столітті.
Проблеми освітлення архітектори неокласики вирішували за рахунок прямокутних вікон, розділених колонами. Характерними у XVIII–XIX століттях були розсувні вікна, які були винайдені, як вважають, у XVII столітті вченим Робертом Хуком.
Популярними були заокруглені еркерні вікна — так звані напівкруглі еркери (елементи, що виступають від площини фасаду), а також створчасті вікна у готичному стилі із оздобленими верхівками, а також терасні вікна.
Протягом 1800-х років вікна стають більших розмірів, іноді навіть весь фасад міг бути засклений. Каркас споруди складався з чавунних секцій та дерев’яних арок, був майже повністю покритий склом.
УXX столітті скляні фасади, так звані скляні стіни, були характерними для архітектурної школи Баухаус, яка створювала будівлі без декору з бетону, скла, сталі намагаючись поєднати якість та ефективність з економічністю.
У сучасних хмарочосах скляні вікна не відкриваються, тому мешканці залежать від кондиціонерів, а це створює проблему розходу енергії. Нові будівельні технології дають можливість використовувати великі стальні балки, що витримують навантаження без опору, тому з’являються вікна довжина яких більша за висоту — стрічкові вікна. Технічний прогрес ХХ століття дозволив дизайнерам вікон розробити новий тип вікон — з відмінною теплоізоляцією і надійністю — пластикові вікна.
Зазвичай ми просто не замислюємось над тим, що вікно, безпосередньо пов’язане із освітленням та комфортним сприйняттям простору — це невід’ємний елемент призначеного для людей приміщення; без вікон таке приміщення втратило б статус повноцінного та пристосованого для людського перебування. Відсутність вікон або їх недостатність швидко повертає до усвідомлення значущості тієї ролі, яку вони відіграють в нашому житті.
